ДНЗ "Вище професійне училище № 7 м. Миколаїв"

«І зітреться час»

Настане день, світ впаде в очах,

Ти трима мене, не відчуваєш страх,

Як бути невільною птахою в клітці,

Не чути природного співу у лісі.

Я хочу напитись водиці від горя,

Зливаючи сльози із подихом моря,

Змити кохання, що стало обманом,

«Прикласти» розлуку до свіжої рани.

Забути тебе і перший наш день,

Не чуючи в сердці сумних пісень,

Розправити крила у чистому небі,

Взлетіти у вирій мов білий лебідь.

І в останню мить, біля моїх ніг,

Я відповім тобі, як ніколи «ні»,

Час мине... Він змінить нас,

У мене буде другий вальс.

Ах, карі очі, темні брови,

В них наче льється чорне море,

Як їх побачу, млію сонцем,

Що ніжно пальці нам лоскоче.

Ах терпкі губи, смаком чері,

В них наче криється наш вечір,

Палкі вуста в червонім соку,

Я лиш тебе кохати зможу.

Ах, ті обійми мов калина,

В ній наче стежка уповита,

І та лоза коханням зветься,

Що почуттями довго в’ється.

«Казкова ніч»

Мені наснився сон у казкову ніч,

Як вітер із снігом щось шепотів,

Усміх дітей, що лунав мелодійно,

Палав у сердцях, святково торічно.

Пахощі лісу вкрились дібровою,

Змітавши сліди білою ковдрою,

Проміжок світла повного місяця,

Шлях простяга, де затишок віється.

І вічний ліхтар виставу осяє,

Де подих зими, перлини кружляє,

Падають дзвінко немов на різдво,

Тануть згорнувшись в теплу долонь.

Суворий дідусю багатий на мандри,

Стуком у двері, до нас величавить,

Закуток світу лишає на вікнах,

ТЕ ЩО ПОБАЧИВ, ІЗ ВІТРОМ В ОБІЙМАХ.

             «Забуті люди»

Згасли теплі сни, наче ліхтарі,

Мене окутав холод від твоїх обійм,

І зима відрання, вкрила очі правди,

Не шукай мене у шляху блукавим.

Згасли ясні дні, наче вічна ніч,

Запалився вогник, що черпає біль,

Нас тримає час, ми того не варті,

Вже останню ноту у житті зіграли.

Хай у синім морі розійдутся долі,

Не чекай мене у важкім болоті,

І гарячий попіл розвіється вітрами,

Відпусти... не змушуй нас страждати.

Хай солодкий слід на твоїх вустах,

Забуває мить як суцільний крах,

І нову сторінку розгорне світанок,

Ми одвічні теми, між двома світами.